Різниця між стружкою для ДСП і для МДФ — як між продуктами, які пропущені через м’ясорубку, і продуктами, подрібненими міксером. Частинки дерева скріпляються лігніном і парафіном, так що МДФ — дуже екологічний матеріал.

Вироби з МДФ можуть бути встановлені в приміщеннях з відносною вологістю до 80%, проти 60% для дерев’яних виробів.

Плюсы: Цей тип напівфабрикату відрізняється високою екологічністю, а також має відмінні характеристики компактності, зчеплення волокон, а також сталість геометричних розмірів протягом довгого періоду часу.

Найсильнішою стороною є виключно сприятливе співвідношення між твердістю і товщиною: листи з МДФ можуть бути від 4 до 22 мм. Останнім часом стали з’являтися дверні блоки з коробами і наличниками з МДФ, покриті шпоном цінних порід деревини. Поверхня MDF рівна, гладка, однорідна, щільна, все це робить зовнішню обробку плит надзвичайно простий.

 

Даний матеріал найширшим чином застосовується для виготовлення меблів, ламінованих підлог, дверей і погонажних виробів.

 

ДСП (деревно-стружкові плити)

ДСП — виготовляється методом гарячого плоского пресування деревних частинок (стружок), змішаних з речовиною, головним чином синтетичними смолами (смолами формальдегідів). Повноцінним сировиною для ДСП є будь-яка малоцінна деревина, як хвойних, так і листяних порід. Експлуатаційні властивості ДСП, в основному, залежать від їх щільності, форми і розміру деревних частинок, а також кількості та якості зв’язуючого.

Бувають плити з дуже малої (350-450 кг / м³), малої (450 -650 кг / м³), середньої (650-750 кг / м³) та високої (700-800 кг / м³) щільністю. Розрізняють плити одно-, трьох- і тришарові.

ДСП не рекомендується застосовувати в приміщеннях з підвищеною вологістю.

Це найпоширеніший матеріал для корпусних меблів, оформлення інтер’єрів, будівництва (дахи, перегородки і т.п.).

Плюси: водостійкість, міцність, легкість в обробці. ДСП добре «тримає» цвяхи і шурупи, що скріплюють конструкцію. ДСП добре піддаються механічній обробці (пиляння, струганню, свердління, фрезерування), легко склеюються і фарбуються. Ще одна перевага ДСП — має низьку ціну. Саме тому ДСП — самий широко використовуваний матеріал для меблів економ — класу; велика частина офісних меблів проводиться саме з ДСП.

За деякими фізико-механічними властивостями ДСП перевершують натуральну деревину. Зокрема, вони менше розбухають від вологи; менш горючі; при нерівномірному зміні вологості не коробляться; володіють хорошими тепло- і звукоізоляційні властивості; більше биостойки.

Мінуси: наявність тих самих формальдегідних смол, які скріплюють частки дерева.
Справа в тому, що ДСП виділяє в повітря певну кількість формальдегіду — не самий корисний продукт, треба відмітити.

Існує два види ДСП: Е1 і Е2.
Е1 відрізняється більшою екологічною чистотою, показник емісії формальдегіду у неї помітно нижче. А ось Е2 забороняється використовувати у виробництві дитячих меблів. Самими екологічними вважаються ДСП австрійського і німецького виробництва.

До недоліків ДСП можна віднести те, що вони важчі натуральної деревини, і поступаються їй в міцності

ДВП (деревно волокниста плита)

ДВП виготовляють методом гарячого пресування рівномірно розмолотої деревної маси, просоченої синтетичними смолами, з включенням в масу деяких добавок. Сировиною для ДВП є роздрібнена деревна тріска і дробленка, а для поліпшення експлуатаційних якостей ДВП, в деревну масу додають парафін, каніфоль (підвищує вологостійкість), синтетичні смоли (для зміцнення плити), антисептики.

Як і МДФ, ДВП виходить з пресованої деревної пилу — але у випадку з ДВП частинки дерева розпарені, плита робиться способом мокрого пресування. Саме тому «виворіт» ДВП фактурою нагадує поверхню сиру з «сіточкою», як від вологої марлі. І тому ж плити ДВП не бувають товстими: технологія не дозволяє. Зазвичай одна сторона ДВП такий і залишається, а іншу покривають плівкою (ламінують або кашируют).

Розрізняють такі типи ДВП: